Атмосфера

Віддаленість Українських Карпат від Атлантичного океану, гірський рельєф території зумовлюють формування помірно-континентального клімату, вологого з інтенсивною діяльністю вітрів, переважно південно-західних напрямків. Над м.Яремче в середній тропосфері домінує західне перенесення повітряних мас. Загальний режим циркуляційних процесів в нижніх шарах тропосфери, який складається під впливом основних баричних систем – Азорського і Сибірського максимумів, Іслагуської і Середньоморської областей пониженого тиску, різко порушується бар'єрною дією гірських масивів. Напрямок повітряних мас часто змінюється через гірський бар'єр. Атлантичні повітряні маси, які спостерігаються над Карпатами в 60% випадків на протязі року, приходять з заходу, рухаються майже паралельно гірським хребтам і слабо затримуються. Середньоземноморські повітряні маси спостерігаються в 8% випадків, і приходять з південного заходу, арктичні повітряні маси - 7% випадків, які приходять з північного сходу, рухаються майже перпендикулярно до протяжності гір, тому в даному випадку бар'єрна роль гір значна. Ланцюги карпатських хребтів істотно затримують просування сибірських полярно-континентальних повітряних мас, у 25% випадків, які рухаються в сторону Західної Європи. Гори підсилюють активність циклонів що викликає посилення опадів. Гірський рельєф зумовлює розвиток гірсько-долинної циркуляції, виникнення схилових вітрів, які змінюють швидкість повітряних течій. Внаслідок цього вологий помірно-континентальний клімат території м.Яремча характеризується чітко вираженою висотною поясністю і досить складною територіальною диференціацією.

Рис. 1.2. Кліматична карта Яремчанщини
Регулярні метеорологічні спостереження на території м.Яремча проводяться на протязі тривалого часу. В даний час постійні спостереження проводяться на Карпатській селестоковій станції (м. Яремча) та метеостанцією на полонині Пожижевська. Крім цього, Підліснівський, Женецький, Говерлянський, Бистрецький і Високогірний метеопости Карпатського НПП проводять постійні спостереження температури та вологості повітря.
Основні метеорологічні показники по м. Яремча зведені в таблицю 1.2 –1.4.
На формування температурного режиму на території гірських систем в тому числі і м.Яремча сильний вплив має висота місцевості над рівнем моря (Рис. 1.2.). Про зниження температури повітря з підвищенням абсолютної висоти свідчать покази метеорологічних станцій і пунктів, розміщених на різних висотах. Зміна температури повітря з висотою проходить неоднаково в різні пори року (Табл.1.2.), так, в зимовий період температура знижується в середньому на 0.4оС на кожні 100 м, а в літній на 0.7оС.
В межах міста середньодобова температура повітря становить + 6.9оС, найхолоднішого місяця січня: -3.8оС, найтеплішого – липня 16.3оС. Останні весняні заморозки в середньому закінчуються 13 травня, а перші осінні - починаються 1 вересня. Середня протяжність безморозяного періоду складає 140 днів, а в окремі роки може коливатись від 116 днів (1962 р.) до 175 днів (1968 р). Наведені дані характеризують появу заморозків в самій нижній точці в районі м. Яремча, а тому природно, що з підвищенням висоти над рівнем моря протяжність безморозяного періоду зменшується до 40-60 днів на висоті 1800-2000 м.Температурний режим має значний вплив на розповсюдження деревної рослинності по висотним поясам, а також на характеристику кліматичних ресурсів для різних видів відпочинку і кліматотерапії на Яремчанщині. Хоча пізні весняні і ранні осінні заморозки, сильні морози мають негативну дію на ріст і розвиток дерев, в насадженнях спостерігаються випадки морозобійних пошкоджень дуже рідко, тому на деревну рослинність і комфортність відпочинку практично не впливають. Максимальна температура повітря +34.5оС відмічена у 2000 р. на Підліснівському метеопосту, а мінімальна: - 37оС у 1987 р. на Говерлянському метеопосту.
По кількості опадів і умовах випаровування територія Яремчанщини належить до зони стійкого зволоження, а найбільш високі ділянки – до зони надмірного зволоження. У розподілі опадів головну роль відіграє рельєф. Літні опади переважно мають характер зливи, часто супроводжуються грозами і сильними поривчастими вітрами. Найбільше число днів з опадами відмічається в травні-червні-липні, в середньому 16-19 днів за місяць.
Максимальні добові суми опадів в літній період складають від 40 до 100 мм. Річна сума опадів коливається в межах 600-1500 мм. Максимальна кількість опадів на добу зафіксована у липні 1991 року на Женецькому метеопосту – 220,2 мм. Число днів з грозами за період з квітня по жовтень в середньому складає 39-45 днів.
Найчастіше всього грози спостерігаються в червні-липні (до 10-12 днів в місяць) і в цей період до 4 днів в місяць випадає град. Загальна кількість опадів, їх вид, тривалість та інтенсивність суттєво впливають на розвиток гідромережі, виникнення паводків, селевих потоків та зсувів, на розвиток та інтенсивність ерозійних процесів. Велика кількість опадів, а також висока залісненість території зумовлюють високу вологість повітря, відсутність посух та суховіїв.
У межах Яремчанщини середня відносна вологість повітря складає 72%. Максимум, тобто сто відсотків, відмічається щорічно у п'яти-семи випадках, мінімум – 20% відмічено у березні 1990 року на Підліснівському метеопосту. Спостереження, які велись з 1986 року на шести метеопостах показують, що середній атмосферний тиск на території парку становить 921 гПа. Максимум відмічений у листопаді 1988 року – 954 гПа, мінімум у цьому ж році у березні – 882 гПа.
Весна в м.Яремче починається в квітні, високо в горах – у травні-червні. Погода в цю пору року, як правило, нестійка, теплі сонячні дні часто змінюються похолоданнями, заморозками, часто бувають снігопади. Літо в м.Яремчі прохолодне, вологе. Якраз на літній період і припадає більша частина дощів. Ясних сонячних днів мало, однак в окремі сонячні дні температура може досягти 33-35оС. Восени температура падає і зменшується кількість опадів. Погода тримається ясна і сонячна. Однак у вересні починаються заморозки.
Зима на території м.Яремча досить тривала, чотири-пять місяців. Сніговий покрив з'являється вже в листопаді і сходить в березні-квітні (табл. 1.6). Чим більша висота над рівнем моря, тим довше там лежить сніг. Середня висота снігу в горах становить один метр. Число днів від появи снігового покриву до його зникнення складає 152 дні, але число днів із сніговим покривом складає в середньому 96 днів, так як сніг часто сходить під час відлиг. Стійкий сніговий покрив в середньому за останні десять років складає 59 днів. Сніговий покрив являється важливим сезонним компонентом гірського ландшафту і вирішальним фактором лавиноутворення. Свіжий сніг має низьку щільність, біля 0.05-0.10г/см3. В міжгірних долинах цей сніговий покрив досить нестійкий.
Внаслідок значної вітрової діяльності сніговий покрив в горах розподілений нерівномірно. Вище верхньої межі лісу в окремих місцях, висота снігового покриву в заметах може сягати 10 м. Малоснігові ділянки що піддаються сильній дії вітрів розміщені переважно на схилах і гребнях. Найбільш рівномірний сніговий покрив спостерігається в зімкнутих ялинниках, а субальпійські криволісся акумулюють на вітрових схилах снігові замети висотою до 2 м. Руйнування снігового покриву в високогір'ї настає в травні.
Вітровий режим на території м.Яремча лише частково відображує загальні умови атмосферної циркуляції і визначається в значній мірі рельєфом – напрямком гірських хребтів і річкових долин, висотою над рівнем моря. Гірські хребти, являючись перепоною повітряним течіям, зумовлюють значне зменшення швидкості вітру в річкових долинах і міжгірних пониженнях. Найбільша середньомісячна швидкість вітру спостерігається в березні, найменша – в травні-червні. Середньодобова зміна швидкості вітру дуже непостійна. Сила вітру, в більшості випадків, збільшується до середини дня. На високих гірських хребтах і сідловинах швидкість вітру збільшується і часто перевищує 15 м/сек. Це переважно вітри південно-західних і західних напрямків. Благоприємним для розвитку вітрів північно-західного і південно-східного напрямків являється Ворохта-Путильське низькогір'я. В Чорногірській і Горганській частинах гір напрямок вітрів ускладнюється орографією. Наявність високих гірських хребтів і міжгірних понижень приводить до інтенсивного розвитку гірсько-долинних вітрів з добовою періодичністю: вночі вони дмуть з гір по схилах долини вниз, а вдень – навпаки.
Швидкість вітру в поєднанні з елементами орографії, його напрямок являється суттєвим фактором, який впливає на виникнення вітровалів і буреломів, а також на комфортність умов відпочинку.
Великий діапазон абсолютних висот території м.Яремча (від 400 м до 2061 м) зумовлює значну загальну мінливість кліматичних показників в залежності від висоти над рівнем моря. М.С. Андріановим (1957,1968 р.р) запропоновано поділ території Українських Карпат на шість висотних термічних зон. На території м.Яремча виділяються з них тільки чотири: помірна (400-850 м над рівнем моря), прохолодна (850-1200 м), помірно-холодна (1200-1500 м) і холодна (1500-2061 м). Верхня межа прохолодної термічної зони при цьому співпадає в цілому з верхньою межею поширення змішаних деревостанів з переважанням бука, ялиці і ялини; верхня межа помірно-холодної зони в основному співпадає з верхнею межею поширення лісової рослинності, яка складається із ялинників з одиничною участю явора, кедра, берези. В холодній зоні знаходяться субальпійський і альпійський пояси гір.
Вітровальні явища
Основна причина вітровалів – сильні вітри в поєднанні зі складним гірським рельєфом Карпат. Вітровалам часто сприяють зливи, або затяжні дощі, які зменшують опір грунту і спричиняють витягування коріння дерев.
Дослідження, проведені в 1980 році співробітниками кафедри лісових культур і лісомеліорації Львівського лісотехнічного інституту під керівництвом д.с-г.н. доцента М.І. Калініна виявили залежність виникнення вітровальних явищ від ряду кліматичних, орографічних і грунтових умов, а також від структури деревостанів. Ці дослідження показали, що на північно-східному макросхилі Карпат вітровалами найбільш часто пошкоджуються чисті ялинники (60% по числу випадків) у віці більше 60 років (70%). I-II класів бонітету (84%), з повнотою 0.6-0.7 (48%), розміщені на висоті 900-1000 м (52%) і схилах східних, північно-східних і північних експозицій (50%), крутизною схилів 16-25о (62%). При цьому відмічено, що незалежно від експозиції схилів напрямок вітровалу проходить в північно-східному і північному напрямку. Це вказує на те, що вітровально-небезпечними являються вітри, які дують з півдня і південного заходу.
Вищенаведені дані не можуть в цілому характеризувати вітровалонебезпечність насаджень, так як вони характеризують в основному переважаючі на північно-східному макросхилі Карпат умови. Тому, частота випадків вітровалів і їх вплив вищі, чим при інших показниках: віку, класу бонітету, повноти, висоти над рівнем моря, експозиції і крутизни схилів.
Лавинна небезпека
Сходження снігових лавин – небезпечне стихійне явище властиве гірським територіям, де взимку спостерігається потужний сніговий покрив. На природних територіях Яремчанщини лавиноутворення приурочено головним чином, до безлісих або зайнятих криволіссям схилів Чорногірського масиву, але потенційно воно можливе і на інших частинах парку.
Виникнення снігових лавин являється наслідком складної взаємодії особливих природних факторів і вплив на них людини. Розвитку лавин сприяють широкі безлісні круті і довгі схили крутизною 25-40о. Другою необхідною умовою лавиноутворення являється зосередження і значне, на протязі часу залягання (5-7 місяців в рік) потужного снігового покриву. Вітровий фактор зумовлює у високогір'ї істотний переросподіл снігового покриву. Снігові маси переносяться заметілями на підвітрених схилах гірських масивів північних і східних експозицій.
Висота снігового покриву тут досягає 2-3 і більше метрів, а в окремих випадках в заметах досягає 10 і більше метрів. Таке надмірне снігонакопичення являється головною причиною утворення на схилах нестійкого снігового покриву і формування лавин. Найбільш лавинонебезпечні трав'яні схили.
Добре фіксують сніговий покрив зеленовільхове криволісся і криволісся з сосни гірської. Схили, вкриті ялиновими лісами небезпеки сходу снігових лавин немають. В морозну погоду лавини складаються із сухого снігу, а в періоди потеплінь – насичені вологою. При цьому під час відлиг активність лавиноутворення найбільша. Швидкість лавин коливається від 5-10 км/год до 100-200 і навіть більше кілометрів за годину. Тиск снігової лавини на перешкоду складає від 6 до 40 т/м2. Рухаючись, лавина захоплює великі маси повітря, в результаті чого виникає ударна повітряна хвиля, здатна зруйнувати деревостани на протилежних схилах. Під час руху снігових лавин снігові маси нерідко знищують трав'яний покрив і криволісся, а також і гірську породу. Зафіксовані випадки руйнування будівель на полонинах, загибелі людей, часткового знищення приполонинних лісів. На території Яремчанщини лавинонебезпечні ділянки знаходяться в Чорногірському масиві.
Для уникнення утворення нових лавинонебезпечних ділянок і скорочення діяльності існуючих, особливої уваги заслуговують міри по охороні рослинного покриву, сприянню природному відновленню лісу і криволісся. Лавинонебезпечні ділянки повинні бути позначені попереджувальними аншлагами, відпочинок на лижах необхідно здійснювати у відведених місцях і під керівництвом інструкторів.
У цілому ж клімат Яремчанщини сприятливий для зростання багатої лісової та субальпійської рослинності, для розвитку туризму та активного відпочинку в усі пори року.

Повернутися до ЗМІСТУ

Меню сайта