Ідея божественної Триєдності

"Чи не вперше і востаннє в історії
за державний герб прийнято знак невідомого значення”.
М. Грушевський
Мала рада Української Народної Республіки прийняла 12.02.1918 року в Коростені знак тризуба Великого Київського князя Володимира святого як великий і малий герб Держави. Тоді цей знак був вистилізований за правилами геральдики. Сучасний знак тризуба, що був прийнятий у 1996 році Верховною Радою України як "малий” державний герб, був також дещо змодифікованим.
Невідомість інформативного значення знака Тризуба інтригувала багатьох його дослідників. Як твердить О. Пастернак (1991) біля чотирьох десятків вчених пробувало відгадати походження і значення того знака. Їх висновки були лише здогадами. Як хто Тризуб розглядав, так по-своєму і відгадував. Даний автор вважає, що внутрішній переплет ядра тризуба є монограмою Великого Київського князя Володимира. Одначе, він допускає, що київський Тризуб походить з півдня, можливо із Боспорського царства (теперішній Крим), де подібний знак тривалий час карбували на монетах. Автор наводить дані про те, що Тризуб застосовувався там як гербовий знак десь з ІІІ віку до н.е. Це є помилкове твердження щодо місця первинної появи знака тризуба.
Досліджував знак тризуба також О. Братко-Кутинський (1922). Він вважає, що це символ Святої Трійці. Але не вияснив питання, чому саме така ілюстративна форма цього знака.
Найобширніші дослідження щодо появи, розповсюдження та культового значення Тризуба провів В. Кобилюх (2003). Ним наведено археологічний факт, що цей знак існує на Україні вже 45 тисячоліть. Це підтверджує викопна знахідка археолога О.П. Черниша (рис.23). На ній зображено божество, що увінчане короною у вигляді тризуба. Автор називає це божество "найдавнішою княгинею Буковини” і твердить, що вже у первісних людей наших теренів було усвідомлення про триєдність божественних сил. Він вказує, що у селі Мізині Чернігівської області була знайдена викопна пам’ятка – кістка мамонта, вік якої 20 тисячоліть. На ній первісний мудрець накреслив 20 різних примітивних зображень тризуба (рис. 24). У декількох із них середній "зуб” завершується колом – символом Сонця та знаком Буття. За санскритом слово "тризуб” означає "три благодаті”. Саме така суть знака тризуба наведена в індійській Рігведі. Тими триєдиними благодатями для людини є родючість землі ( за санскритом: "кзем’я”), небесної води ("уда”) та небесного тепла ("ага”). Наші предки-арійці знали, що коли до цих божественних благодатей додати праці розуму і рук, то людина здобуває великі матеріальні блага для свого життя з метою подальшої творчовинахідливої діяльності. Завдяки такому світогляду вони створили найвищу у свій час творчу культуру і нею обдарували народи Індоєвропи, своїм розселенням здійснюючи у ній "неолітичну революцію”. Тризуб служив нашим предкам-арійцям також прапором свободи, сили і могутності. І тому всюди, де по індоєвропейських просторах вони розселились, впровадили знак Тризуба у духовну культуру тих народів, серед яких осіли. Таким чином, тепер знак Тризуба виявляють не лише на викопних пам’ятках України, але і в орнаментах писанок, вишивок, у декорі та архітектурі церков та як знак княжої влади на Русі. Він також вінчав священні голови божеств інших народів світу, зокрема індійського Шіви та Вішну, грецького Зевса, Деметри, Посейдона, римського Нептуна. Він вершив корони владних голів царів Пантикапея, набув філософсько-релігійного значення від Ірландії до Індії та Ірану. Він, очевидно, був гербом великої словянської держави Трояні, що простиралась від Дону до Карпат (Марина, 2003, с.132).
Тризуб мобілізує Лицарів Світла. Тлумаченню суті знака Тризуба як символу-герба Української Державності значну увагу приділив президент Української академії наук у Мюнхені, професор Володимир Шаян (2000, с. 747). Він твердить, що суть цього знака має видимий – зовнішній і таємний – внутрішній зміст.
Зовнішній вигляд Тризуба є Світлопроявленням ідеї Триєдності: у поєднанні трьох ідеалів – Бога, Правди і Добра – твориться Дух Української Нації. Кожний з цих ідеалів становився історично і далі існує у триєдності, як Національна Ідея.
Внутрішня суть Тризуба є ключем для Людини, котра ставить перед собою мету досягнення вищого рівня особистого духовного розвитку. Цю мету здобувають Потрійним Самовідреченням, що кладеться у жертву Богові Світла, Богові Космічної Творчості. На самовідречення здатний лише Лицар. Це той, хто силою волі жертвує трьома складовими свого життєвого світу, а саме: вузькоіндивідуальними духовними потребами, примітивністю емоційних переживань та необмеженим споживацтвом. Наполегливо позбуваючись цієї власної сірості, Лицар починає жити у понадіндивідуальній сфері свідомості і таким чином розвиває себе у досконалішу особистість, котра відзначається більшим кругом священних ідей, самоорганізуючими емоціями та творчими діями. Отже, Тризуб просвітлює, мобілізує і цілеспрямовує Людину до самовиховання з метою стати Лицарем. Лише Лицар здатен володіти Владною Силою. А вона твориться триєдністю інтелектуального Мислення, доброзичливої Волі та творчого Чину. Володіючи такою Владною Силою над собою, Лицарі Світла – Герої України свідомо проливали кров за священну ідею державницького життя та волі нації.
Досліджуючи тексти староіндійських вед та іранської Авести, В. Шаян у 1953 році прийшов до пророчого висновку, що знак Тризуба мобілізує українську націю на здійснення вищої сучасної місії, а саме: наші Лицарі Світла мають стати готовими до розв’язки проблем Нової Доби, на створення нового Світу, що буде спасінням Людства у час настання грядущої космічної кризи. На космічній руїні старого, морально схибленого сучасного світу має народитись нова космічна епоха Землі.
Ще раніше, ніж В. Шаян, у 16 столітті Мішель Нострадамус оголосив пророцтво, що при завершенні восьмого тисячолітнього періоду сучасного руху Всесвіту настане космічна катастрофа – «рух сузір’їв» – і в цьому виниклому безладі «Борисфен» (тобто, Дніпро) першим прийде запровадити своїми талантами… привабливіший закон» (Васильченко, 2000, с.60).
Такої ж суті, пророцтво про те, що приблизно з 2015 року стане проявлятись «кінець світу», науково обґрунтував український вчений Микола Чмихов (2000, с.411) на основі опрацьованої ним теорії космічних катастроф. Він зазначив, що на українському народові лежить всесвітньо-історична місія силою космічного мислення та новоепохального світогляду розірвати ланцюг поширення на Землі грядущого глобального катаклізму і таким чином врятувати в майбутньому людство. На думку українських науковців (Васильченко…, 2000, с.81) для цього треба створити на Україні матеріально-побутові умови для піднесення духовності та новоепохального світогляду людей.
Як твердить І. Каганець (2000, с.220), грядущу глобальну кризу зможуть подолати лише люди з такими духовними та психічними якостями, котрі виведуть їх на вищий світоглядний стандарт. На духовному рівні до таких якостей відносяться:
– незламна воля до досконалості, праведності, святості;
–   життєвий оптимізм, довіра до Божого милосердя та справедливості;
–   сміливість, відкритість до майбутнього, нового, незвіданого;
–   шляхетність і жертовність.
За твердженням І. Каганця люди, що володіють такими якостями є новими аріями. А за визначенням В. Шаяна розвиток таких якостей у людей стимулює внутрішня суть Тризуба. Реалізуючи в собі його внутрішню спонуку вони стають Лицарями Світла і тому своєю Владною Силою здатні здійснити новосвітоглядну місію творення нового світоладу у грядущій космічній епосі.
Засновник РУНВіри Лев Силенко (1995 с. 32 і 71) утвердив Тризуб в обрамленні сонячного проміння як емблему цієї віри (Рис. 12.24.). Він називає його Трисуття, бо як наведено у Велесові книзі (д.11А) предки-руси називали своє основне божество Триглавом (Три сутності буття): «...Перше Триглаву поклонятися маємо і йому велику славу співаємо...». трьома сутностями є: Нав (духовне буття), Яв (явне, матеріальне буття) і Прав (буття, кероване законами Всесвіту).
Професор С. Вовканич (2008) вважає, що для сьогоднішньої України не стільки істотною є історична чи археологічна легенда про Тризуб, скільки його смислове значення. У суспільній свідомості цей знак асоціюється як мислеформа, що вмотивовує державотворчі дії Українця, для якого аксіомою є те, що Тризуб – давній знак нашого древнього народу. Він несе в собі філософську місію, має ідеологічну та релігійну суть, є незнищенним символом Русі-України. За нього йшли на смерть, гинули в енкаведистських застінках, у казематах Берези Картузької, у тюрмах тих загарбників нашої Землі, у котрих вигляд нашого герба викликав нелюдську лють. На цьому тернистому і жертовному шляху утвердження Тризуба він сам уже має свою історію, бо став символом боротьби за державну самостійність України, за її національну ідею, за свободу. А сьогодні наш Герб є лакмусом, котрий визначає орієнтацію політичних партій: або вони хочуть жити під Тризубом, тобто в українській Україні, або знову хочуть бачити її колонією «собіратєля слав’янскіх зємель», щоб «обустроіть Рассію». Крім цього знак Тризуба символізує триєдність підвалин сучасної української національної ідеї: Україна – соборна, українська, конкурентна.
Знак нашого національного герба – Тризуб – є ідеограмою. Можна висловити думку, що він міг служити давній духовній еліті філософською мислеформою, тобто. Тризуб є графічним зображенням сенсу життя людини. Не виключено, що в цьому знаку закодована також державотворча настанова. В такому аспекті ескіз Тризуба ніхто не розглядав. Тому доцільно зробити спробу розшифрувати цю мислеформу з етнологічної точки зору.
До розгадки знаку Тризуба, як носія важливої інформації, схиляє зокрема прадавнє слово маєстат. Слово «маєстат», за санскритом (мові наших прапредків з 6-4 тисячоліття до н.е.) складається з двох слів: «майя+статар» і перекладається як «творець осердя стійкого величчя»(В. Кобилюх, 2006). Давнина цього поняття і слово «осердя» в ньому приводять до думки, що цей термін може бути пов'язаний з повчанням чи настановою провідної духовної еліти тих давніх часів, коли виникло зображальне письмо у вигляді ідеограм.
У лінійному ескізі Тризуба простежується композиція із ряду священних символів. Почнімо їх розгляд з «осердя», що творить основу серединного «зуба». Це осердя представлене у вигляді сплюсненого кільця, яке за формою нагадує яйце або ж злакове зерно. Як яйце так і зерно є символом плодючості та зміни поколінь. Два дзеркально розміщені знаки Буття – хвилясті лінії імітують народжен¬ня, діяльність і старіння людини. Вони, починаючись в осерді розгалуженням вліво і вправо, прямують до вер¬тикальних ліній Тризуба, творячи з ними два крайні його «зуби». А ці разом утворюють двозуб - «роги», тобто, знак, що є символом божественного захисту. Осердя, це - середній "зуб”. Він завершується вертикальним вістрям і символізує величчя, маєстат. Кільце у низу цього осердя охоплює частину горизонтальної лінії Тризуба. Ця лінія символізує богиню — матір Кі, Неню, тоб¬то рідну Землю. Цю горизонтальну лінію в центрі осердя пере¬хрещує вертикальна лінія, що є знаком бога Неба – батька Ан. Таким чином це перехрестя символізує діалектичне єднання двох протилежностей: божеств неба і землі, що єднанням забезпечують творіння живого на землі, а також чоловіка і жінку, що творять дитя.
Якщо взяти до уваги, що священний знак Тризуба скомпо¬нований ще дохристиянськими жрецями - рахманами, а чи волхвами, то можна допустити, що в цьому знакові представлені три сфери божественних законів: Прави, Яви і Нави (дощечки 1 та 11-А Велесової книги, 2003). Права – це «...невідомо уложені Дажбогом...» об'єктивні закони Всесвіту. У знаку Тризуба Права зо¬бражена у вигляді ємкості, котру творять горизонтальна і долучені до її країв дві вертикальні лінії. Внутрішній простір цієї ємкості – це видимий нам світ, в якому діють закони Яви, бо "... Ява тече і твориться у Праві, Нава бо є після них...”. Нава — це духовний, невидимий нам світ померлих предків, де «... душі пращурів суть». В Тризубі Нава представлена у вигляді трикутника — ємкості, що стикується знизу до середини горизонтальної лінії, що імітує рідну Землю. Трикутник є символом мудрості предків, котра дійшла до нас як культурна духовна спадщина у формі традиції. Очевидно, у дохристиянські часи Тризуб мав назву Триглав. За Велесовою книгою (дощечка 11 А) Триглав — це Бог Всевишній, котрий керує трьома сферами зако¬нів Всесвіту: Прави, Яви і Нави. Отже, Тризуб-Триглав був іконою народновірців у дохристиянські часи.
В ескізі Тризуба кожна лінія несе певну інформацію. З них горизонтальна лінія – це ресурси рідної З емлі, а дві вертикальні – це генетичні задатки розвитку людської духовності і творчості.
Всі лінії знака Тризуба вза¬ємопов'язані. Це означає, що в цій ідеограмі зображена система, у режимі об'єктивних можливостей якої людина живе і діє. Ця діяльність представлена в Тризубі кривими лініями. Простежимо якою за зображенням цих ліній вона повинна бути.
Отже, народжується людина у сфері рідного Краю, що пред¬ставлено початком кривої лінії у глибині осердя. Хід цієї лінії показує, що в першу чергу людина повинна засвоїти культурну спадщину, мудрість предків. Її імітує нижня частина «осердя», що знизу трикутником примикає до лінії рідної Землі. Далі молода людина повинна засвоїти інтелектуальне надбання сучасників рідного Краю, що зображене верхньою час¬тиною «осердя» у вигляді ковпака, котрий накриває центральну частину лінії рідної Землі. В тому «осерді» починаються духовна (мисленна) і творча (фізична) діяльність людини, початок яких представлений в «осерді» розгалуженням у дві лінії. Ці лінії рівновіддалено і рівновисоко прямують до бокових, прямих ліній, котрі представляють об'єктивні, генетичні можливості розвитку її духов¬ності і творчості. Це означає, що людина має розвиватись і діяти у цих двох сферах діяльності гармонійно та у взаємовідповідній рівновазі, бо інакше її життя буде хибним, недосконалим. У кож¬ній з цих сфер нею має бути створена матеріальна база, тобто родин¬на основа для народження і виховання дітей. Це означає, що ре¬шту, тобто дві третини резерву свого життя, треба приділити вихован¬ню дітей. Власне життя дітей представлене верхніми полями бокових «зубів» Тризуба тобто їх розвитком як у духовній так і творчій сферах. Виховання має здійс¬нюватись добрим прикладом та статечною поведінкою батьків, тоб¬то їх шляхетністю, яку імітує серединний «зуб», їх маєстат.
Знак Тризуба диктує кожному: народившись на рідній Землі, вивчай традицію предків і збагачуй свої знання інтелектом національних достойників; створи матеріальну та інтелектуальну родинну базу для виховання нащадків, поводь себе статечно, з достоїнством, щоб бути зразком для самовиховання нащадків, щоб творити честь та маєстат собі і рідному народу. Три досто¬їнства – три «зуби» зобов'язана плекати людина. Це: творчість, духовність, результатом яких є шляхетність.
Можна припустити, що знак Тризуба у княжі часи служив також вираженням принципів державотворення. Стисло вичитати їх з нього можна так. Основною силою в Державі є провідна, мудра і згур¬тована єдністю, як нерозривним кільцем спільної мети, політична еліта. Її основним завданням є патріотичне виховання молоді на зміну собі та мудра державницька службова діяльність, що за¬безпечує зростаючий маєстат Держави.
Хан Батий, очевидно, розгадав суть цих державотворчих принципів, що зако¬довані в Тризубі. Бо він розірвав кільце державної мудрості, знищивши татарськими ятаганами всю провідну еліту русів. На тілах їх достойників він влаштував у Києві банкет в честь своєї перемоги. Обезголовлена Русь без проводу еліти ослабла. Її землі після Батиєвої орди розтерзали хижі сусіди. Бо не було національної еліти, яка б підняла народ проти загарбників.
За прикладом Батия вороги-сусіди дбали перш за все про те, щоб не відродилась національна еліта, не з'єдналась в осердя політичної єдності. З цією метою вони прищеплювали нашому поневоленому народу бацили зрад¬ництва, прислужництва, хуторянської захланності та українського самоїдства.
Військові зриви Хмельницького, Виговського, Мазепи, Петлюри, Бандери не забезпечили творення державності, бо не було потужної національної еліти, що була б здатна дипломатично закріпити їхні збройні зусил¬ля.
Елітних національних кадрів бракує і сьогодні, при сучасній незалежності, бо сталінсько-комуністичний режим методично ви¬нищував український національний інтелект. Цим завдано найбільшу руїну нашому національному духу. Він і тепер нищиться глобалістами через фо¬рмування у молоді різними інформаційно-розважальними програмами байдужості до національних проблем, бо вла¬сна держава не створила належної системи її патріотичного вихо¬вання, не захищає націю від спланованої масонами глобалістської корозії національного духу.

Патріарх Києво-Галицький і всієї Руси Йосип Сліпий у своєму «Заповіті» (2004) радить нам: «Полюбіть науку, плекайте і збагачуйте її своєю працею і своїм знанням, будьте її служите¬лями! Споруджуйте храми науки, вогнища духовної сили Церкви і Народу, пам'ятаючи, що немислиме повне життя Церкви і На¬роду без рідної науки. Наука - це їхнє дихання життя!» Ця ви¬мога відповідальності за розвиток національної мудрості та до¬сконалості закодована також в ідеограмі Тризуба.
Інші символи Триєдності. Ідея Триєдності втілена не лише у символі Тризуба. Вже первісні мислителі уявляли собі Всесвіт трьохчленним. І ця уява втілилась у символі Світового Дерева. Його невидиме коріння – в Землі, котра все живе годує. Його стовбур – це видимий світ, котрий залежить від годувальниці Землі і від Неба – тепла його Сонця. Крона дерева – це Небо. Воно недоступне своїми висотами, але від його тепла і дощової вологи залежить, чи плодитиме Земля. На Гуцульщині священним деревом – тотемом, як втіленням Великої богині Землі, вважалась береза, бо вона має її ознаки: білу кору, животворний солодкий сік; її лучина, згораючи, дає світло; її смоляна кора, легко розгораючись, розпалює ватру. Березовими гілками і тепер замаюють українці хати на Зелені свята. Із тварин втіленням Великої Богині вважався, зокрема, олень, як охоронець Світового Дерева. Тому найдавнішим гуцульським вишивальницьким узором є орнамент, на якому зображено дерево в оточенні оленів (рис.25).
Міфологічна уява про триєдиний світ викладена у "Велесовій книзі” русів. (д.15 А):             ”…Сварог, що створив світло,
   це бог світла і бог Прави, Яви і Нави.
    Се маємо їх воістину.
   І ця істина переборює сили темряви і до бога веде…”.
   Права, Ява і Нава – це три божественні, вертикально існуючі світи, триєдність яких має назву Триглав. "Се бо молячись, найперше Триглаву поклонятись маємо. І йому велику славу співаємо ”( д.11А).
Ідея триглавності, Божої трьохпроявності втілена у гуцульських християнських ручних хрестах (рис.26), настінних хрестах (рис 26 А, в), настінних іконах (рис 26 А, г), а також свічниках-трійцях (рис 26 А, а, б). За християнською традицією у цих хрестах три однакові за формою і розмірами перехрести імітують три Особи Божі, а їх з’єднання вертикальним перехрестом символізує Божу триєдність. Такі хрести є семиконечними, що символізує семиденне творення Богом Всесвіту.

Повернутися до ЗМІСТУ

Меню сайта