Ідея творчості «на хліб свій»

«Боги веліли кожному чоловікові,
Що повинен трудитися на хліб свій…»
Велесова книга, (дощечка 3А).
Земля проходить уздовж кола зодіаку 12 сузір’їв – календарних місяців. Але у цьому цілорічному циклі найважливішою для людини є продуктивна частина року – весняно-літній період. Початок цього сезону починається з весняного рівнодення – 21 березня і закінчується осіннім рівноденням – 21 вересня. Ця тепла половина року є робочим періодом, в якому повинні здійснюватись всі сільськогосподарські роботи. Під час нього людина активно вкладає всі свої творчі зусилля у польову працю, результат якої залежить від успішного росту і розвитку рослин. Ця основна активно-творча частина року вважалась «літом». Тому як колись, так і тепер на Україні питають «скільки вам літ?». Називалось літо – «днем богів» і тривало 6 місяців. Цьому на противагу 6 холодних, зимових місяців називались «ніччю богів» (Чмихов, 2001, с. 257).
Символом дня богів була зірка із 6 променів, що означають 6 місяців теплого періоду року. Поняття «день богів» датується часом протонеоліту. (там же, с. 260, 329).
Божеством сільськогосподарської праці вважався Велес: «Велес учив праотців наших землю раяти і зерно сіяти» (Велесова книга, 2003, с. 38). Втіленням Велеса на небі вважалась рання зоря: «То Велес іде в небесах по молоці небесному». Молоко небесне – ранкова, до сходу Сонця, пора дня. На думку академіка І.А. Климишина (2003) ранньою зорею, що «їде весь світ будити» до праці може бути лише найяскравіша зірка південного неба – Сиріус, що розміщена з ліва поруч із сузір’ям косарів. Її видно там на світанку навіть тоді, коли інші зорі вже поблекли у світлі сонця, що сходить. Поки ще видно цю зорю, треба братись до праці на полі. Ця зоря служила «оком» бога творчості і достатку – Велеса.
Санскритолог В. Шаян (2000, с. 344) розшифрував суть слова «Велес». Воно означає «блискучий». «Блискучою» є на світанку зоря Сиріус. Отже, Велес – бог щоденної творчої праці, котра має починатись на світанку. Велес є також богом творчого просвітлення і мистецтва.
Книга наших дохристиянських предків, сповідувачів етнічної релігії названа її перекладачами «Велесовою» тому, що є викладом духовних переконань та історичного життя «землетрудичів», котрі «молили Велеса, отця нашого» (дощечка 3А).
В орнаментиці ідея творчості «на хліб свій» втілена у символі, що носить назву «розета», по-гуцульськи «ружа» (Курилич, 2001, с. 37). Цей символ скомпонований із графічно зображених зернин. Ним на Гуцульщині орнаментально декорують побутові предмети, у які поміщають «дари Велеса». Це – дерев’яні посудини-пасківниці, у яких на Великдень святять плоди полів (рис.35, а); це – скрині, у яких зберігаються постільні тканини із льону і конопель (рис.12.35, б); це – столи-круги, на яких урочисто харчуються; це – також інші знаряддя творчої праці. Тепер «розета» «світить» у круглих вікнах християнських храмів, як символ Сонця (Голан, 1994). Цим знаком Великої богині землі Інанни-Нені скульптори декорують на Україні і тепер кам'яні поховальні хрести(рис.12.35, в).

Ще раніше, в епоху енеоліту (4–3 тис. до.н.е) шестипроменеву зірку вважали знаком Інанни – Великої богині Землі. Цей знак трапляється серед петрогліфів Кам'яної Могили (Михайлов, 2005) та Трипілля (Ткачук, 2005) (рис.34, а). На Україні він має назву «Неня». Він же поширений у декорі країн від Кавказу до Піренеїв, від Скандинавії до Палестини, тобто, на просторах індоєвропейців.
Велес – найшановніший бог давніх українців – русів, покровитель мисливства,скотарства, землеробства і мистецтв (ВК, Б. Яценко, 2003, с. 12). Отже, Велес - бог людської творчості.

Повернутися до ЗМІСТУ

Меню сайта