Тваринний світ (зоосфера)

Фауністичні комплекси Яремчанщини від¬значаються багатим і різноманітним за видовим складом тваринним світом, який здавна привертав увагу зоологів. Земноводних, плазунів, птахів та ссав¬ців тут почали ретельно вивчати вже після першої світової війни. Фауна наземних хребетних Яремчанщини тепер налічує 186 видів, однак наведений список, безумовно, не претендує ва абсолютну повноту, оскільки згадана територія вивчена недостатньо.
Частина хребетних тварин є ендеміками: тритон карпатський, глухар карпатський, сова довгохвоста карпатська, дятел білоспинний карпатський, нориця снігова і деякі інші гірські форми. Зоогеографічною специфікою Карпат є те, що в гірську систему не проникають ряд рівнинних видів. В цілому фауна Карпат носить характер "острівної” гірської тайги, яка чітко виділена на території парку.
Вище водоспаду в місті Яремче, зустрічається один із преставників лососевих – струмкова форель, риба з яскравими чорними і червоними плямами. Риба підіймається гірськими потоками до тисячі метрів над рівнем моря. Тримається в місцях з температурою води +16 градусів і швид¬кістю течії один-три метри на секунду. Не переносить забрудненої води. Живиться комахами, які літають над водою, їх личинками, бокоплавами і молюсками, смітною рибою. Восени, на мілководді, можна спостерігати масовий нерест. У гірських річках можна також зустріти малих рибок, таких, як гольян, голець, бабець-головач. Нижче водоспаду зустрічається більше видів риб: підуст, головень, шипівка гірська, вусач звичайний і балканський та деякі інші. В кінці квітня – на початку травня, нижче водоспаду, на перекатах річок можна побачити масовий нерест підуста.
Фауна земноводних досить різноманітна. Нараховує вона десять видів і поширені земноводні у всіх рослинних поясах. Ряд хвостатих представлений п’ятьма видами, які відносяться до родини саламандрових. Це звичайний, гребінчастий, карпатський і альпійський тритони та плямиста саламандра.
Карпатський тритон – звичайний багаточисельний вид. Зареєстро¬ваний на всій території Яремне на висотах 500-2000 метрів над рівнем моря. Заселяє калюжі, канави, озера. Зимує на суходолі під гнилими стовбурами дерев, камінням. Для карпатського тритона характерна відсутність на спині гребеня. Шкіра у тритона трішки горбкувата, зверху буро-коричнева, знизу оранжева, без плям. Альпійський тритон – один із найгарніших представників роду. Має гладку шкіру на спині, невеликий гребінь, у шлюбному забарвленні – з яскравими блакитними плямами. Зустрічається разом з карпатським тритоном.
Ряд безхвостих нараховує п’ять видів: жовто¬чере¬ва кумка, сіра ропуха, звичайна квакша, гостроморда та трав’яна жаби.

Зустрічається шість видів плазунів. Родина веретільницевих представлена одним видом – веретільницею ламкою. Родина ящіркових представлена двома видами: прудкою та живородячою ящірками. Типовою на території парку є живородяча, яка зустрічається на відкритих ділянках. Родина вужевих нараховує два види: звичайний вуж та мідянка. Мідянку часто приймають за гадюку через зовнішню схожість, люди ставляться до неї вороже і знищують, і тому вона є рідкісною для регіону. З родини гадюкових, від передгір’я до найвищих вершин, поширений лише один вид – гадюка звичайна.
На території Яремчанщини досить різноманітна фауна птахів, яка нараховує понад сто десять видів. Птахи представлені переважно групами і видами, пов’язаними з лісовими ландшафтами, у меншій мірі – з ландшафтами відкритих місць. Зустрічається група гірсько-альпійських видів. Найбільш чисельний ряд горобиних. Зустрічаються: вивільга, зяблик, сільська і міська ластівки, гірська і біла плиски, оляпка, яка тримається біля гірських рік; волове очко, тинівка альпійська, дрізд гірський, що заселяє границю лісу і криволісся.
Горихвістка звичайна і горихвістка чорна, корольки – одні з найменших жителів лісу; характерні також тайгові види – снігур, шишкар, горіхівка та інші. Ряд дятлоподібних представлений дятлом чорним, сизим, трьохпа¬лим, великим строкатим. Рідше зустрічається білоспиний, малий строкатий і крутиголовка. З родини куриних зустрічаються глухар, тетерук, рябчик та куріпка, а з родини соколиних – боривітер звичайний; багаточисельна популяція хижака – яструба великого. Зафіксовано зальоти беркута у висо¬когір’я Чорногори. З ряду лелекоподібних зустрічаються два види – лелека білий та чорний, хоча чисельність їх низька. Ряд голубиних представлений чотирма видами, а совині – сімома.
Клас ссавців на території Яремчанщини налічує понад 50 видів.

Ряд комахоїдних представляють вісім видів: кріт, їжак, звичайна, мала та альпійська бурозубки, білозубка білочерева, звичайна і мала кутори. Рукокрилі представлені десятьма видами, в основному дендрофілами. Ряд гризунів нараховує порівнянно багато видів – 18.
Білка карпатська з характерним чорним забарвленням поширена по всій території. У широколистяних лісах живуть горішникова і лісова соні. Для хвойних лісів характерна лісова соня. В період активності вони ведуть сутінковий та нічний спосіб життя, а на зиму впадають у сплячку. З родини тушканчикових зустрічається лісова мишівка, яка веде прихований нічний спосіб життя і зустрічається на високогірних луках.
Родина мишиних об’єднує шість видів: лісову, жовтогорлу, польову, маленьку і хатню миші та сірого щура. Хатня миша і сірий щур – типові синантропи, заселяють населені пункти і тимчасові людські прихистки. Найбільш чисельним видом є жовтогорла миша – типовий лісовий вид, який зустрічається від передгір’їв до субальпійських луків.
З родини норицевих тут живуть: лісова, мала водяна, підземна, темна і снігова нориці. Є на території і хижаки – вовки, лисиці та ведмеді.
Родина кунових нараховує вісім видів. Найкрупнішими представ¬ни¬ками родини є видра, яка живе на берегах гірських потоків, багатих рибою. Зустрічаються лісова і кам’яна куниці, які населяють гірсько-тайгові ліси. З дрібних кунових – ласка, горностай та тхір лісовий. До родини котячих відносяться рись та європейський лісовий кіт, які зустрічаються в глухих місцях парку.
Зустрічаються парнокопитні – дика свиня, благородний олень і європейська козуля. Дика свиня заселяє всі гірсько-лісові угіддя. Для неї характерні вертикальні міграції. Взимку свині спускаються в низини, а навесні мігрують навіть у субальпійську зону. Тримаються вони групами і стадами. З парнокопитних найбільш чисельна козуля європейська.
Екологічна різноманітність природних ландшафтів зумовлює наявність різних екологічних груп тварин. Деякі з них тяжіють лише до певних біотопів.Є види, на пошишення яких впливає не стільки висота над рівнем моря, тип лісу чи характер рослинності, скільки наявність характерних стацій.

Повернутися до ЗМІСТУ

Меню сайта