Вторник, 18.01.2022, 17:27
Приветствую Вас Гость | RSS

Княжий двір

Геологічне середовище та мінерально-сировинні ресурси


Територія м. Яремча в геоструктурному відношенні входить в Карпатську складчасту область, до складу Чорногірської і Скибової структурно-фаціальних зон. Чорногірська зона поділяється на Говерлянську підзону з великою кількістю лусок і представлену тільки крейдовими флішовими відкладами і Скупівську підзону, представлену верхньокрейдовими і палеогеновими відкладами.


Стиль тектоніки Скибової тектонічної зони визначається розвитком  своєрідних структурних одиниць типу крупних лусок, іменованих скибами. На території парку простежується чотири (з п'яти) таких лусок: Оровська, Сколівська, Парашки і Зелемянки.

Скиба Зелемянки є перекинутою до північного сходу антикліналлю з ямнянськими пісковиками у фронті насуву і з кросненськими відкладами на тильному південно-західному крилі та фіксується горами Ребровач, Магура. Наступна на північ скиба Парашки з майже аналогічною будовою фіксується горами Гжебень, Гребля, Хом'як, Синяк. Далі розташовується Сколівська скиба з добре відслоненими в її фронтальній частині відкладами стрийської світи і фіксується горами Ліснів і Круглоявірник. Після Сколівської скиби аж до північних кордонів парку прослідковується Оровська скиба у вигляді великої (масивної) монокліналі. В порівнянні з Чорногірською в Скибовій зоні набагато ширше розвинуті флішові утворення палеогену.

В стратиграфічному відношенні територія Яремчанщини складена породами мезозою (крейда) і кайнозою (палеоген). Нижче наведена коротка характеристика порід, які складають цоколь поверхні, включаючи їх розподіл на світи.

Крейдові відклади досить широко поширені на півдні. Їх  виходи тісно пов'язані з тектонічними особливостями Карпат. Всі породи приурочені, як правило, до підвищених зон, де створюють ядра або крила антиклінальних складок.

Крейдові відклади включені в Шипотську (Чорногірську) і Самбірську фаціальні зони. Перша простягається смугою через басейн верхів'я  ріки Прут і її приток. За своїм положенням Шипотська зона відповідає центральній частині крейдового флішового прогину. Самбірська зона охоплює внутрішню зону Передкарпатського крайового прогину, Скибову і, частково, Кросненську тектонічні зони.

В складі крейдових відкладів Шипотської зони виділені три світи: шипотська (нижня крейда – сеноман), яловецька (турон – сантон) і чорногірська (кампан – датський ярус).

Шипотська світа. Відклади цієї світи прослідковуються у вигляді  широкої смуги в басейні ріки Прут. Ця світа поділяється на  нижньо- і верхньошипотську. Перша складається з чорних і темно-сірих аргілітів з прошарками сидеритів і з конкреціями сферосидеритів. Крім цього, в її складі присутні зелені аргіліти, мергелі, алевроліти і пісковики. Верхньошипотська підсвіта складена кварцитовидними склуватими пісковиками з прошарками сірих і зеленувато-сірих аргілітів, що утворюють чіткі ритми, товстіші – внизу і тонкі – зверху.

Яловецька світа. Ці відклади  залягають на породах шипотської світи і мають з ними поступовий перехід. Світа складена з червоних невапнякових аргілітів з рідкими і тонкими прошарками сірих і зеленувато-сірих алевролітів, інколи кварцитовидних, кременя і, рідше, пісковиків. Вверх по розрізу фліш товстішає і червоні видозміни аргілітів зникають. На північно-західному середньогір'ї гірської групи яловецькі породи  перекриваються сірим ритмічним флішем скупівської світи. Відмічена подібність цієї товщі із стрийськими породами Скибової зони, а також присутність в ній піщаних форамініфер, аналогічних з такими ж стрийської світи.

Чорногірська світа. У всіх розрізах тісно зв'язана поступовим переходом з яловецькою світою і складена переважно пісковиками. В нижній частині пісковики товстошаруваті, які чергуються з досить масивними пачками дрібноритмічного піщано-глинистого флішу. Вище – масивні пісковики, які містять тонкі прошарки аргілітів і дуже рідкі та малопотужні пачки тонкоритмічного флішу.

Із порід Самбірської зони на території Яремчанщини зустрічаються породи стрийської світи. Верхня частина світи виражена дрібноритмічним флішем – перешаровуванням алевролітів, пісковиків і аргілітів. Пісковики і алевроліти сірі, тонкоплитчасті, міцні, вапнякові, місцями хвилястошаруваті.

В межиріччі Бистриці Надвірнянської і Пруту породи стрийської світи користуються широким розвитком, але нижня частина світи відслонена слабо, а середня і верхня складаються: перша – з фукоїдних мергелів, що, перешаровуються, пісковиків, алевролітів і аргілітів, а друга, – з масивноритмічного флішу з переважанням пісковиків середньозернистих грубоплитчастих і підпорядкованою кількістю алевролітів і аргілітів.

Ямнянська світа. Це масивні світло-сірі і жовтуваті пісковики, інколи вапняковисті, з прошарками і лінзами гравійників і дрібногалькових конгломератів. Окремі пласти пісковиків розділяються тонкими прошарками сірих або зеленувато-сірих аргілітів. Потужні ямнянські пісковики утворюють цілі насипи з різким рельєфом і з більшою або меншою чіткістю виділяються майже всюди. (Цією породою складені відомі Камінь і Печери Довбуша в м. Яремча).

Нижче ямнянських пісковиків виділяється пачка строкатих аргілітів – яремчанський строкатоколірний горизонт.

Він представлений тонкошаруватими пісковиками, алевролітами і строкатими – зеленими, вишнево-червоними аргілітами. Інколи червоні прошарки відсутні, але і в цих випадках ця пачка чітко виділяється своїм чистим, яскравішим зеленим кольором від порід стрийської світи.

Манявська світа. Зустрічається в с. Микуличин, простягається з північного-заходу на південний-схід. Це зелені аргіліти невапнякові, інколи кременисті, з більш або менш частими прошарками дрібнозернистих пісковиків або алевролітів, що характеризуються розвитком дрібних, часто двосторонніх ієрогліфів, горбистих і валикових.

Вигодська світа. Внаслідок повної зовнішньої схожості ямнянської і вигодської світ і малої кількості залишків фауни розрізнити їх нерідко буває дуже важко; у відношенні зарахування деяких виходів масивних пісковиків до ямнянської або вигодської світ виникають протиріччя. Це відноситься навіть до класичного її місцезнаходження в с. Ямна. В своєму типовому вигляді вигодська світа представлена жовтувато- або бурувато-сірими масивними пісковиками середньо- і дрібно зернистими, які інколи включають в себе прошарки і лінзи грубозернистих пісковиків, гравійників і навіть конгломератів з галькою екзотичного матеріалу. Потужні пласти пісковика розділяються,  тонкими глинистими прошарками, або невеликими пачками пісковиків, що чергуються, і аргілітами темно-сірими і зеленуватими.

Бистрицька світа. Поширена в околицях с. Татарів. Це зелені невапняковисті аргіліти або глини з прошарками алевролітів. Породи світи можна розділити на дві частини: нижню (зелені, а внизу і сірі глини, що чергуються з пісковиками) і верхню (зелені глини з тонкими підпорядкованими прошарками пісковиків і алевролітів).  Менілітова серія. Вперше назва "Менілітові сланці" було введена Е. Локером для відкладів, які вміщують роговики з різновидністю опалу, що називаються "менілітом", від якого потім і пішла назва усієї товщі. Зараз прийнята загальна назва – менілітова серія і трьохчленний її поділ – нижньо-, середньо- і верхньоменілітова (поляницька) світи.

Нижньоменілітова світа. Широко представлена на території парку. В основі світи простежується горизонт роговика, який, завдяки своїй значній щільності, виразно виступає в відслоненнях і відіграє певну роль в розвитку рельєфу. Горизонт роговиків представляє собою пачку тонких шарів, темних, навіть чорних кременів, зближених або розділених тонкими прошарками чорних сланців. В цьому горизонті знаходиться основна маса залишків риб. Вище  роговикового горизонту йде товща чорних або темно-коричневих і шоколадних тонколистуватих невапняковистих аргілітів з прошарками пісковиків.

Верхньоменілітова світа. Починається невеликою пачкою роговиків, але вони тут не чорні, а переважно, світло-сірі. Загальний характер її абсолютно такий же і на вигляд обидві світи розрізнити неможливо. Вона теж складена чорними або шоколадними невапняковистими аргілітами, але в ній завжди менше пісковиків.

Поляницька світа. Світа утворена темно-сірими карбонатними аргілітами, сталево-сірими при вивітрюванні, що чергуються з сірими вапняковистими пісковиками. Аргіліти тонкошаруваті, іноді переходять в глини. Пісковики сильнослюдисті, світло-сірі, з голубуватим відтінком.

Кросненська серія. Основними породами є світлі, голубувато-сірі слюдисті вапняковисті аргіліти, які при вивітрюванні світліють і набувають сталево-сірого забарвлення. Пісковики середньо- або дрібнозернисті, тільки в основі шарів іноді грубозернисті або переходять в дрібні гравеліти.

Нижньокросненська світа. Основна її особливість – наявність потужних пачок масивних і товстошаруватих пісковиків. Окремі пласти розділені тонкими прошарками сірих аргілітів. Зустрічаються включення плоскої гальки  і кросненських аргілітів.

Середньокросненська світа. Для неї характерне чергування пісковиків і аргілітів. Пісковики голубувато-сірі, вапняковисті, сильно слюдисті. Аргіліти вапняковисті, тонкошаруваті, темно-сірі, сталево-сірі при вивітрюванні. Ділиться на верхню і нижню підсвіти, які відрізняються характером ритмічності пісковиків і аргілітів.

           Вздовж північно-східної околиці Чорногори відомі такі товщі палеогенових порід які, за свідченням Я. О. Кульчицького, значно відрізняються від палеогену Кросненської зони. До складу цих товщ входять гнилецька (палеоцен – нижній еоцен), топільчанська (нижній і середній еоцен), пробійненська (середній і верхній еоцен) і верецька (олігоцен) світи, які мають незначне розповсюдження на території парку.

  Карпати та Передкарпаття майже суцiльним плащем покритi четвертинними вiдкладами. Серед них видiляються такi генетичнi типи: елювiальнi, делювiальнi, алювiальнi, колювiальнi, гляцiальнi, еоловi, солiфлюкцiйнi, пролювiальнi тощо .

  Найбiльш розповсюдженими в Карпатах є нерозчленованi елювiально-делювiальнi вiдклади, потужнiсть яких, як правило, рiдко перевищує 1-2 м. За лiтологiчним складом видiляються кам'янисто-бриловi, кам'янисто-щебнистi, щебнисто-глинистi та глинистi їх рiзновидностi.

  Делювiальнi вiдклади зустрiчаються на схилах,  бiля їх пiднiжжя, де вони змiшуються з колювiєм. Лiтологiчно характер делювiю зумовлений давнiшими корiнними гiрськими породами. Колювiальнi вiдклади зустрiчаються, в основному, в мiсцях проявiв гравiтацiйних процесiв (смт. Ворохта, хребет Явiрник). Найменш пов'язаними з лiтологiчними особливостями даної мiсцевостi є алювiальнi вiдклади. У Карпатах алювiальнi вiдклади давнiх долин часто перекритi делювiально-колювiальними відкладами. Галечниковий алювiй четвертинних терас в горах перекритий суглинками незначної потужностi.

  Еоловi вiдклади зустрiчаються у виглядi лесових порiд, солiфлюкцiйнi – приуроченi до високогiр'я. Пролювiй досить широко розповсюджений у вигляді конусів і  виносiв тимчасових водотокiв.

На території Яремчанщини є поклади  кам'яної солі, нафти, газу, графіту, золота, кольорових металів, вугілля, лігніту, залізних та марганцевих руд, хоча родовища останніх чотирьох копалин на даний час вважаються неперспективними. Докладніше говорити про ці родовища не є можливим,  внаслідок ще досить незначного їх дослідження. Також виявлені хлоридні, вуглекислі, сульфатні, гідрокарбонатні мінеральні води типу "Боржомі", "Нарзану", "Єсентуків", "Арзні". Особливо відомі вуглекислі гідрокарбонатно-натрієві та кальцієві води, так звані "Буркути".


Повернутися до ЗМІСТУ


Форма входа
Княжий Двір

78500, Івано-Франківська обл., м.Яремче, вул. Грушевського 34/2.
(067) 2602262
(095) 9391514
knyazhyi-dvir@ukr.net
Календарь
«  Январь 2022  »
ПнВтСрЧтПтСбВс
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31


Архив записей
Погода
Статистика

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0